Словничок термінів по проблемі.

Мотиви – причини, що спонукають до вчинків, дій, конкретної діяльності.
Мотивом прийнято вважати внутрішню спонуку до діяльності, що надає їй особистісного змісту.
Мотивацією вважають сукупність мотивів, які спонукають людину до досягнення певної мети; сукупність психологічних процесів, які дають поведінці вольовий імпульс і спрямованість.
Мотивація навчальної діяльності – усі чинники, що обумовлюють прояви навчальної активності: потреби, мету, установки, почуття обов’язку, інтереси.
Потреба – спонукання до діяльності, яке усвідомлюється й переживається людиною як потреба в чомусь, нестаток чогось, незадоволеність чимось.
Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності
Стимул – спонукання до дії.
Діагностика – властивість розпізнавати. Встановлення та вивчення ознак, які характеризують систему.
Концепція – система поглядів; визначення принципів та напрямку розвитку, провідний задум.

ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИСЯ...

Більшість проблем сучасного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків і психологів. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінці, навчальній діяльності. Низька успішність, дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування учня, - далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання учня йти до навчального закладу. Дуже часто дитина не може відповісти на питання "Чому ти ходиш до навчального закладу?". Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: "Вчитися!". Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в навчального закладі далека від пізнання нового. Значення слова "вчитися" в дитячому розумінні може бути набагато ширше. Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, навчання може втратити для неї свою привабливість і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули "інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія", позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від неї успішного розвязання задач.

Стимули навчання.

1. Новизна навчального матеріалу. Нове, абсолютно не пов’язане з тим, що уже знайоме дітям, є незрозумілим і не викличе пізнавальної активності. Тому новизна повинна завжди спиратися на вітагенний (життєвий) досвід учнів.
2. Незвичайність подачі.
3. Практична значущість нових знань для життя, спілкування, кар’єри, престижу „Тільки ті знання, що використовуються, закріпляються у нашій свідомості”
(Д. Карнегі).
4. Суперечливість матеріалу. Суперечливість завжди порушує передбачуваний порядок та пробуджує прагнення зрозуміти ситуацію та відновити гармонію. Можна використати протиріччя між науковими та побутовими поясненнями явища, між життєвим досвідом дітей те теоретичними знаннями тощо.
5. Оцінка. Вона повинна бути справедливою, доцільною, доречною. Хоча водночас не стихають суперечки про те, чи потрібна вона і наскільки точно відтворює успіхи та невдачі школярів. Проте без зворотного зв’язку не може бути ефективної діяльності. Десь у глибині душі більшість дітей прагне навчатися добре. Ніхто не протестує проти добрих оцінок, їх не оскаржують. Невисока ж, але об’єктивна оцінка може примусити дитину краще вивчити навчальний матеріал. Неадекватна оцінка створює відчуття лицемірства, несправедливості і призводить до негативних результатів.
6. Створення ситуації успіху. В.А. Сухомлинський писав: „Моральні сили для подолання своїх слабких сторін дитина черпає у своїх успіхах...”.
Давно доведено, що в основі творчого активного самопочуття будь-якої людини лежить віра у власні сили. Утвердження цієї віри неможливе без набуття досвіду досягнення та переживання успіху. Для учнів з низьким рівнем знань треба підбирати посильні завдання, завдання, для виконання яких не потрібний той навчальний матеріал, з якого він має негативні оцінки.
7. Використання ігрових моментів, конкурсів, змагань. Гра доступна,
вона знімає розумову втому, підвищує оптимістичний настрій. Конкурси
та змагання дозволяють проявити себе, встановити дружні стосунки.
8. Робота в парах або в групах. Діти обговорюють, зіставляють,
звіряють, оцінюють та коригують, співвідносять свої досягнення
з успіхами інших, дають самооцінку своїм діям. Відбувається
соціалізація учня. Виступ від імені групи є відповідальним та
почесним, дозволяє учневі самореалізуватися. У невстигаючого
учня виникає інформаційний запит, загострюється потреба у знаннях.
9. Гумористичні відступи. Доречний жарт, веселе оповідання,
невеликий розіграш – все це сприяє розрядженню обстановки,
стимулює подальшу роботу. Якщо вчитель жартує, значить, він
передбачає наявність високого інтелекту у тих, до кого він звертається,
а отже, у такий спосіб він виявляє повагу до учнів, підкріплюючи
їхню самоповагу.
10. Чергування різних видів діяльності (більш напружених розумових дій
та короткочасних розслаблень, та ж фізкультхвилинка, наприклад).
11. Поважне ставлення до особи учня, визнання його ділових та особистих якостей. Довіра до учнів, надання педагогічно виправданої свободи.

Для стимуляції навчання є кілька корисних порад:

1. Спирайтесь на бажання дитини. Важливе не те, чого бажаємо ми самі, а те, чого хоче учень. Він не винний у своїх бажаннях. Завдання педагога — змінити напрямок його прагнень, якщо вони не збігаються з педагогічними цілями.

2. Використовуйте ідентифікацію. Примушуйте своїх учнів чогось палко забажати. Головне — «щоб бажання виникли», а ви змогли б їх використати.

3. Враховуйте інтереси й нахили. Говоріть про те, що цікавить ваших учнів, точніше, з цього починайте, Намагайтесь обернути «побічні» інтереси дитини на свою користь. У важких випадках ідіть від яскравої форми до змісту, від емоцій до логіки.

4. Використовуйте наміри. Пам'ятайте: намір виникає на основі потреби. Знаходьте можливість допомогти учням у здійсненні їх намірів.

5. Заохочуйте бажання досягти визнання. Багато дітей вчиться не тільки заради знань, а й заради престижу. Не слід нехтувати цим бажанням.

6. Шукайте чесноти, схвалюйте успіхи, давайте дитині шанси. Пам'ятайте, що завжди краще хвалити, ніж критикувати. Авансуйте найменші позитивні зрушення. Безпрограшний стимул — «Я вірю, що ти зможеш!»

7. Зробіть діяльність привабливою. Використовуйте зовнішньо привабливі й цікаві форми роботи, оформлення результатів, кінцевої оцінки діяльності.

8. Іноді просто говоріть «Треба!». Але цьому заклику завжди надавайте особистісної спрямованості — «Це потрібно зробити! Ти ж вольова людина!».

9. Використовуйте ситуацію. Різні життєві ситуації, що виникли випадково, потрібно помітити й миттєво використати як стимул.