Перш за все, розтлумачимо термін «гіперактивний». У перекладі з латини «активний» означає діяльний, дієвий, а грецьке слово «гіпер» свідчить про перевищення норми. Гіперактивність виявляється у дітей невластивими для нормального, відповідного віку, розвитку дитини, неуважністю, імпульсивністю, постійними відволіканнями від об'єкта уваги. За даними психолого-педагогічної літератури, для характеристики таких дітей використовують терміни: рухливі, імпульсивні, живчики, вічні двигуни тощо.
Гіперактивний Розлад з Дефіцитом Уваги - це поліморфний клінічний синдром, головними проявами якого є порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що виявляється моторною гіперактивністю, порушенням уваги та імпульсивністю.
Як покращити поведінку, уважність та успішність учнів з ГРДУ.
Через проблеми з увагою і важкістю протистояти імпульсам, діти з ГРДУ потребують чітко структурованого середовища класної кімнати. Ефективна робота в класі включає в себе послідовні дії вчителя, наявність чітких правил поведінки, передбачуваність в організації середовища та стилі викладання, побудову позитивних стосунків з дитиною. Вчитель повинен бути розуміючим, «гнучким» і терплячим. Щодо організації фізичного простору в класній кімнаті, то найкращою є така організація, яка передбачає зменшення сторонніх подразників та допомагає зосередитись на виконанні завдань. Класна кімната повинна бути закритою, класичні чотири стіни і двері. Відкритий простір або скляні стіни, аж ніяк не сприяють зосередженню дітей. Важливо правильно вибрати місце для гіперактивного учня, це повинно бути місце близьке до вчителя, для полегшення зорового контакту та інструктування учня.
20 універсальних порад вчителеві гіперактивної дитини
1. Співпрацюйте з батьками дитини. Якщо ви бачити труднощі дитини, не шукайте винних. Намагайтеся налагодити контакт з батьками дитини. Спробуйте переконати їх у тому, що дитина повинна бути обстежена. Скеруйте до відповідних фахівців. Адже вчитель може тільки запідозрити розлад, але не поставити діагноз.
2. Співпрацюйте з командою шкільних фахівців, зверніться до психолога та соціального педагога. Вимагайте сприяння адміністрації навчального закладу у справі допомоги та реабілітації дитини. Ви не повинні боятися просити про допомогу. Важливо розуміти свої межі і не покладати всю роботу тільки на себе. А якщо у вашому класі декілька дітей з ГРДУ, ви навряд чи дасте собі раду самотужки.
3. Намагайтеся сприймати дитину такою як вона є. Зрозумійте, що не можна повністю змінити когось, що вчитель повинен сприймати усіх дітей, незалежно від їх вад чи чеснот, будьте гнучкими. Пам'ятайте, що саме ви формуєте дитячий колектив і саме від вас залежатиме яким він буде.
4. Усвідомте, що ГРДУ не є синонімом інтелектуальної недостатності. Діти з ГРДУ можуть мати будь який рівень інтелекту. Серед них багато обдарованих дітей. Звичайно розлад обмежує учбові досягнення, але деколи ці діти є більш творчими, здатними подивитися на оточуючу дійсність під нестандартним кутом. Їм також притаманна наполегливість у досягненні своїх цілей, отже, за відповідної допомоги, вони можуть досягти у житті дуже багато.
5. Розвивайте творчі здібності дитини. Заохочуйте дитину бути творчою, давайте дитині роботу, яка відповідає її смакам та бажанням. При необхідності зменшуйте навантаження нецікавою для дитини діяльністю.
6. Піклуйтеся про здорову самооцінку учня з ГРДУ. Здорова самооцінка необхідна будь якій людині. Гіперактивні діти, як ніхто, прагнуть миттєвих заохочень, тому хваліть їх часто, але по заслузі. Стимулюйте бажання працювати, навіть у випадках, коли результат не відповідає вашим очікуванням.
7. Забезпечте зворотній зв'язок у навчанні дитини. Діти з ГРДУ потребують постійної уваги та зворотного зв'язку з боку вчителя, покажіть, що ви цікавитесь діяльністю дитини. Постійно давайте оцінку діям дитини, це буде мотивувати дитину до послідовної діяльності.
8. Організуйте навколишнє середовище відповідним чином. Класне середовище повинне бути організоване таким чином, щоб дитині було комфортно, затишно, безпечно. Мінімізуйте сторонні подразники, посадіть дитину, по можливості, ближче до себе, щоб краще контролювати її поведінку.
9. Забезпечте візуальні нагадування. Оскільки гіперактивним дітям буває важко зосередитись та втримувати увагу, облаштуйте середовище таким чином, щоб скрізь були підказки та нагадування. Починаючи від правил поведінки у класі, закінчуючи наклейками на парті та записами у щоденнику про те, що і коли слід зробити.
10. Будьте послідовними та гнучкими у своїх вимогах. Щоб досягти успіхів у роботі з дітьми, необхідна послідовність. Гіперактивна дитина потребує її ще гостріше, оскільки вона має схильність до неорганізованої поведінки сама по собі. Але важливою є також і гнучкість, деколи можливо зменшити навантаження та навіть проігнорувати не зовсім прийнятну поведінку в окремих випадках.
11. Забезпечте постійний зв'язок школа - дім. Педагогічні втручання будуть повноцінними і ефективними, коли є постійний зв'язок з батьками дитини. Батьки допомагають контролювати поведінку і успішність. Також домашні програми з корекції поведінки є більш дієвими, коли шкільні досягнення та невдачі отримують оцінку вдома.
12. Використовуйте творчий підхід до планування і проведення уроків.Втримати увагу гіперактивних дітей набагато легше, коли діяльність є цікавою для них. Тому намагайтесь протягом уроку часто змінювати види навчальної діяльності, готуйтеся ретельно. Уникайте нудних довгих завдань, намагайтесь здивувати, зацікавити дітей.
13. Шукайте шляхи підвищення навчальної мотивації. Використовуйте інтерактивні методики, оскільки це наближує вчителя до учня, будьте артистичні, оскільки вчитель, як актор повинен бути популярним, улюбленим. Намагайтеся знайти індивідуальні заохочення, які будуть вагомими для кожної конкретної дитини.
14. Зробіть навчальний процес структурованим і передбачуваним. Сталий режим і чітка структура занять є необхідними при навчанні усіх, особливо дітей молодшого віку. Гіперактивні діти потребують цього дуже гостро. Тому плануйте заняття і діяльність на уроці таким чином, щоб у дітей виробились звички, щоб вони знали що за чим йде. Це організує дітей.
15. Не ображайте дітей, не наголошуйте на їх відмінностях. Не показуйте, особливо при інших дітях, що та чи інша дитина має якісь обмеження, ніколи не згадуйте що дитина страждає на поведінковий розлад. Будьте коректними і стриманими у власній поведінці, намагайтеся не підвищувати на дітей голос.
16. Дбайте про соціалізацію дитини. При навчанні та вихованні дітей з ГРДУ, беззаперечним пріоритетом повинна бути їх соціалізація, інтеграція, якщо хочете, інклюзія до середовища однолітків. Тому вчитель повинен в першу чергу дбати, про побудову гармонійних стосунків в середині дитячого колективу, тренінг відповідних соціальних навичок дитини.
17. Виробляйте авторитетний стиль викладання. Авторитетний стиль викладання є найбільш дієвим при навчанні усіх дітей. Тому намагайтеся бути авторитетним вчителем, тобто справедливим при заохоченні та покаранні дитини. Будьте по відношенні до дитини привітними, але водночас стриманими, спокійними та послідовними.
18. Проводьте регулярні консультації зі спеціалістами, що задіяні у лікуванні та реабілітації дитини. Будьте в курсі лікування та поведінкової корекції дитини з ГРДУ, співпрацюйте зі шкільними та іншими фахівцями, що працюють з дитиною. Регулярно відвідуйте та організовуйте спільні заходи, метою яких є поглиблення співпраці, обмін досвідом та вироблення спільних стратегій допомоги гіперактивній дитині.
19. Займайтеся самоосвітою. Намагайтеся бути в курсі останніх новинок у галузі допомоги дітям з поведінковими розладами, слідкуйте за публікаціями. Не бійтеся випробовувати нові методи при навчанні дітей з ГРДУ.
20. Не чекайте миттєвих змін, радійте кожному досягненню дитини.Будьте готові до того, що змінити неприйнятну поведінку досить складно. Тому сплануйте чітко свою діяльність, не фіксуйтеся на невдачах дитини, радійте кожному найменшому успіху. Будьте позитивно налаштовані.
Поради та рекомендації батькам щодо взаємин з гіперактивними дітьми
Гіперактивна дитина потребує постійної батьківської підтримки. Зробити гіперактивну дитину тихою і спокійною – неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
- Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона гіперактивна. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладнення під час пологів, психосоціальні причини – стиль виховання в сім’ї.
- У дітей з проявами гіперактивності спостерігаються труднощі з концентрацією уваги і регуляцією поведінки, які спричинені порушеннями процесів гальмування і збудження в корі головного мозку.
- З гіперактивною дитиною спілкуйтесь спокійно, тактовно, з розумінням вислухайте її.
- Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 10 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і просто не почує Вас.
- У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною що можна, а що не можна в поведінці дитини вдома і в дошкільному закладі.
- Не завищуйте вимог, особливо якщо дитина навчається в школі, щоб не було перевтоми, капризів і відмови від навчання взагалі.
- Заборон має бути не багато, але говоріть чітко, твердо. Бажано, щоб дитина знала, які «санкції» будуть зроблені батьками за порушення поведінки.
- Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть за її успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
- У повсякденному спілкуванні з гіперактивними дітьми батьки повинні виключити різкі заперечення словами «ні» і «не можна», тому що такі діти є імпульсивними і зразу ж прореагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано не говорити «ні», а дати можливість вибору для дитини.
