Перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

  • До територіального органу поліції або за телефоном 102.
  • До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.
  • До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
  • До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
  • До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
  • До близької людини.
  • На телефони «Гарячих ліній». 0800-500-333
  • 116-123. 0800-500-225. 116-111. або в онлайн-консультацію для підлітків Teenergizer.
Зателефонувавши зa номером 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
  • інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
  • безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
  • правові консультації;
  • зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.
Служби підтримки постраждалих осіб:
  • центри соціальних служб для сім'ї та молоді;
  • притулки для дітей;
  • центри соціально0психологічної реабілітації дітей;
  • соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
  • центри соціально-психологічної допомоги;
  • територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
  • інші заклади установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

Уповноважена особа з підтримки дітей, які зазнали насильницьких дій: практичний психолог ХГ № 130

Шевченко Зінаїда Сергіївна



/Files/images/psiholog/1-001.jpg/Files/images/psiholog/2-001.jpg

/Files/images/psiholog/nov/Информационный_буклет_1_1.jpg/Files/images/psiholog/nov/Информационный_буклет_1_2.jpg/Files/images/psiholog/nov/Информационный_буклет_2_1.jpg/Files/images/psiholog/nov/Информационный_буклет_2_2.jpg/Files/images/psiholog/nov/Информационный_буклет_3_1.jpg/Files/images/psiholog/nov/Информационный_буклет_3_2.jpg

Профілактика жорстокого поводження з дітьми

Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає шкоди їх фізичному здоров'ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей-жертв насильства з'являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері...

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У шкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

З огляду на це колектив навчального закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

У правовій базі України визначення насильства, яке є складовою жорстокого поводження з дітьми, представлене Законом України №2789-ІІІ "Про попередження насильства в родині" від 15.11.2001 р. У статті 1 "Визначення термінів" визначено види насильств:

·сексуальне насильство– протиправне зазіхання одного члена родини на статеву недоторканність іншого члена родини, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена родини. Поняття "сексуальне насильство" містить в собі не лише зґвалтування, а й сексуальні домагання, непристойні пропозиції, а також будь-які образливі дії, що мають сексуальний характер;

·психологічне насильство– насильство, пов’язане з дією одного члена родини на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально створюється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе й може заподіюватися або заподіюється шкода психічному здоров’ю;

·економічне насильство– навмисне позбавлення одним членом родини іншого житла, їжі, одягу й іншого майна або засобу, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Особливим видом насильства є насильство в сім’ї, яке може поєднувати ознаки всіх вищевказаних видів насильства.Разом із тим, воно є чи не найбільш небезпечним, тим, що має пролонгований характер і тим, що людина переживає насильство з боку того, хто за родинним чи сімейним станом мав би захищати, підтримувати жертву, а не кривдити її. Особливо небезпечний такий вид насильства по відношенню до дітей, оскільки значно деформує особистість дитини та формує озлоблення до оточуючих, стає причиною самогубств. На основі досвіду роботи з сім'ями та безпосередньо з дітьми можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми:/Files/images/psiholog/img0591.jpg

  • жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття:
  • побиття;
  • штовхання;
  • спроби задушити;
  • викручування рук та інше.
  • дитина є свідком знущань над іншими членами сім’ї:
  • батько б'є матір;
  • "погану" дитину фізично карають у присутності "хорошої" дитини;
  • дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини.
  • сексуальне насильство, інцест:
  • гвалтування;
  • нав'язування сексуальних стосунків;
  • сексуальні дотики;
  • показ і залучення до порнографі.
  • використання привілеїв дорослих:
  • проводження з дітьми, як з рабами чи слугами;
  • покарання, поводженння, як з підлеглими;
  • поводження як зі своєю власністю;
  • відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин чи опікунства.
  • залякування:
  • використання свого росту, розмірів та сили;
  • навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;
  • крики, стресогенна поведінка;
  • жорстокість щодо інших істот.
  • погрози:
  • кинути дитину;
  • самогубство;
  • заподія фізичної шкоди;
  • розлюбити дитину;
  • покаранням дитини.
  • ізоляція:
  • контролювати доступ дитини до інших людей: бабусі, дідуся, однолітків, братів, сетсер, батька, матері, інших;
  • контролювати перебування дитини у помешкані;
  • контролювання спілкування дитини з друзями;
  • закривання дитини у коморі;
  • ігнорування у спілкуванні.
  • емоційне насильство:
  • приниження;
  • використання скарг;
  • підвищення голосу без причини;
  • непослідовність;
  • присоромлення дитини.
  • економічне насильство:
  • незадоволення основних потреб дитини;
  • відмова чи зволікання у виплаті аліментів;
  • повна відмова дитині у грошах;
  • контролювання дитини за допомогою грошей;
  • примушування дитини важко працювати.

Згідно Закону "Про попередження насильства в сім’ї" визначеноперелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім’ї. Такими установами визнані:

  • спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;
  • служба дільничних інспекторів міліції;
  • кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
  • органи опіки і піклування;
  • кризові центри;
  • центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;
  • органи місцевого самоврядування.

/Files/images/psiholog/Untitled.FR12.jpg

УВАГА! За фактом шахрайства на сайті можна звернутися до Управління протидії кіберзлочинам в Харківській області ДКП НП України та залишити електронне повідомлення cyberpolice.gov.ua та для зв'язку Ви можете звернутися за телефонами: (057) 730-83-18 або +38(050)5704571

Кiлькiсть переглядiв: 553