Перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства
Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:
- До територіального органу поліції або за телефоном 102.
- До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.
- До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
- До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
- До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
- До близької людини.
- На телефони «Гарячих ліній». 0800-500-333
- 116-123. 0800-500-225. 116-111. або в онлайн-консультацію для підлітків Teenergizer.
Зателефонувавши зa номером 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- правові консультації;
- зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.
Служби підтримки постраждалих осіб:
- центри соціальних служб для сім'ї та молоді;
- притулки для дітей;
- центри соціально0психологічної реабілітації дітей;
- соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
- центри соціально-психологічної допомоги;
- територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
- інші заклади установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
Уповноважена особа з підтримки дітей, які зазнали насильницьких дій: практичний психолог ХГ № 130
Шевченко Зінаїда Сергіївна
Профілактика жорстокого поводження з дітьми
Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає шкоди їх фізичному здоров'ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей-жертв насильства з'являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері...
Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних знаків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадоволення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У шкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у становленні особистості дитини.
З огляду на це колектив навчального закладу повинен систематично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводження з дітьми.
У правовій базі України визначення насильства, яке є складовою жорстокого поводження з дітьми, представлене Законом України №2789-ІІІ "Про попередження насильства в родині" від 15.11.2001 р. У статті 1 "Визначення термінів" визначено види насильств:
·сексуальне насильство– протиправне зазіхання одного члена родини на статеву недоторканність іншого члена родини, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена родини. Поняття "сексуальне насильство" містить в собі не лише зґвалтування, а й сексуальні домагання, непристойні пропозиції, а також будь-які образливі дії, що мають сексуальний характер;
·психологічне насильство– насильство, пов’язане з дією одного члена родини на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально створюється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе й може заподіюватися або заподіюється шкода психічному здоров’ю;
·економічне насильство– навмисне позбавлення одним членом родини іншого житла, їжі, одягу й іншого майна або засобу, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Особливим видом насильства є насильство в сім’ї, яке може поєднувати ознаки всіх вищевказаних видів насильства.Разом із тим, воно є чи не найбільш небезпечним, тим, що має пролонгований характер і тим, що людина переживає насильство з боку того, хто за родинним чи сімейним станом мав би захищати, підтримувати жертву, а не кривдити її. Особливо небезпечний такий вид насильства по відношенню до дітей, оскільки значно деформує особистість дитини та формує озлоблення до оточуючих, стає причиною самогубств. На основі досвіду роботи з сім'ями та безпосередньо з дітьми можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми:
- жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття:
- побиття;
- штовхання;
- спроби задушити;
- викручування рук та інше.
- дитина є свідком знущань над іншими членами сім’ї:
- батько б'є матір;
- "погану" дитину фізично карають у присутності "хорошої" дитини;
- дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини.
- сексуальне насильство, інцест:
- гвалтування;
- нав'язування сексуальних стосунків;
- сексуальні дотики;
- показ і залучення до порнографі.
- використання привілеїв дорослих:
- проводження з дітьми, як з рабами чи слугами;
- покарання, поводженння, як з підлеглими;
- поводження як зі своєю власністю;
- відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин чи опікунства.
- залякування:
- використання свого росту, розмірів та сили;
- навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;
- крики, стресогенна поведінка;
- жорстокість щодо інших істот.
- погрози:
- кинути дитину;
- самогубство;
- заподія фізичної шкоди;
- розлюбити дитину;
- покаранням дитини.
- ізоляція:
- контролювати доступ дитини до інших людей: бабусі, дідуся, однолітків, братів, сетсер, батька, матері, інших;
- контролювати перебування дитини у помешкані;
- контролювання спілкування дитини з друзями;
- закривання дитини у коморі;
- ігнорування у спілкуванні.
- емоційне насильство:
- приниження;
- використання скарг;
- підвищення голосу без причини;
- непослідовність;
- присоромлення дитини.
- економічне насильство:
- незадоволення основних потреб дитини;
- відмова чи зволікання у виплаті аліментів;
- повна відмова дитині у грошах;
- контролювання дитини за допомогою грошей;
- примушування дитини важко працювати.
Згідно Закону "Про попередження насильства в сім’ї" визначеноперелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім’ї. Такими установами визнані:
- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;
- служба дільничних інспекторів міліції;
- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
- органи опіки і піклування;
- кризові центри;
- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;
- органи місцевого самоврядування.